Просвіта

У цей день ми схиляємо голови в пам’ять про тих, хто віддав своє життя за європейське майбутнє України. Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість з них – молоді, сильні. Ті, хто лише починав жити… 

Герої не вмирають! Саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Від нас пішли найкращі. Ті, для кого "справедливість", "гідність", "свобода", "Україна" були не просто словами, а сенсом їх життя. 

А сотню вже зустріли небеса…

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров’ю перемішана сльоза…

А батько сина ще не відпускав…

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній - сивий-сивий…

І рани їхні вже не їм болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

 

/Людмила Максимлюк/

Ангели Майдану

Господь на небі мав свій план,

Не міг дивитись на руїни.

Тому покликав на Майдан

Синів і дочок України.

 

Він ніс з-за хмар усім любов.

Навчав добра, як в дні минулі.

Та пролилась безвинна кров,

Вп’ялись в серця свинцеві кулі.

 

У фарисеїв, у катів

Все відбувалося по плану.

Вже сотню знищено життів,

Відважних ангелів Майдану.

 

Ті оборонці підвелись,

Світ огортаючи любов’ю,

А їх убивці залили

Бруківку ненавистю й кров’ю.

 

Надія й істина свята,

Молитва й віра – все опертя.

Їх потім друзі на щитах

З Майдану провели в безсмертя.

 

Між підлістю і смертю - крок.

Майдан – це тільки передгроззя.

Горить Будинок профспілок,

В Михайлівський борців завозять.

 

А далі – далі в отчий дім

Під скорбне «Кача» в домовині,

Красиві, дужі, молоді,

Під знаменом блакитно-синім.

 

Господь дивився з віддаля

На кров людську, на кожну рану.

Й на боротьбу благословляв

Живих захисників Майдану.

 

Хай нажираються кати.

Вони пощезнуть і насіння...

Святої досягне мети

Борців відважне покоління.

 

– Обману і сваволі – ні!

На ката досить гнути спини! –

Проклятій скаже злодійні

Народ великої країни.

 

За це – киями, чобітьми!

За це – прицільно кулі в груди!

Вкраїна, нація – це ми!

Ми жити хочемо, як люди!

 

…Не зрадьмо волі й мрій своїх,

Господнього не зрадьмо плану.

Бо нас із неба проклянуть

Навіки ангели Майдану.

 

/Неля Кінзерська/