Вчимося жити у війні

Емоції під час війни

У непрості часи кожен із нас переживає цілу гаму почуттів і час від часу питається, а чи це нормально? Так, цілком нормально відчувати часом суперечливі емоції, коли у твоїй країні війна. Це може бути смуток, відчай, паніка, заперечення або ж навпаки наснага, ейфорія, збудження.

Як це працює

Коли стається щось дуже неочікуване і жахливе, людина спершу переживає шок і працює наче на автоматі за програмою виживання. Планування обмежене до кількох годин.

Українці показали перехід від шоку до ейфорії від того, що країна вистояла у перші години та дні. Це засвідчує силу нашого психічного ресурсу.

Утім, стан ейфорії дуже енергозатратний для організму. Тож на зміну ейфорії можуть прийти тривога, депресія, відчай.

Згодом повертаються базові емоції.

Відчуття провини

Під час ейфорії усі відчули єднання, ніби на якийсь час ми перетворилися на один організм. Кожен став іншому близьким родичем. Так відбувається коли емоції синхронізуються.

Однак річ у тім, що синхронізуватися можуть будь-які емоції, навіть негативні. І зараз багато українців можуть відчувати провину за те, що вони не на передовій, хоча бойового досвіду не мають.

Військові зараз не відчувають проблем з ідентичністю, вони чітко знають, де потрібні і які завдання мають. А от у цивільних все складніше, адже їм складно знайти свою функцію, роль, завдання.

Важливо розуміти, що зараз немає неважливої роботи чи неважливих людей. Кожен вклад по крихті веде нас до перемоги.

Однак комусь починає здаватись, що зробити корисного вдається критично мало і потрібно більше старатись.

Найкращий засіб від атаки на ідентичність – чітко знати свої сильні сторони й визначити свій сектор “оборони”: поширювати інформацію, підбадьорювати, варити для клієнтів каву, дякувати, малювати меми, волонтерити.

Руйнівне очікування 

Багато українців аби захистити психіку живуть очікуванням того, що війна скінчиться швидко. Та нехай краще перемога стане для нас несподіванкою та шоком, ніж очікування швидкого завершення війни приведе до відчаю.

Підготуйте себе до найгіршого — уявіть на кілька хвилин, що це сталося; уявіть свої емоції, підберіть для цього слова та опис.

Як жити далі

Подолавши провину і надмірні очікування, можна починати жити далі. Тож найкраща порада:

Заведіть собі традиції та не цурайтеся рутини.

Це допоможе не збожеволіти й дочекатися дня перемоги, а він обов’язково буде!

 

Джерело: https://vikna.tv/dlia-tebe/psykholohiia/kolyvannya-nastroyu-cze-normalno-shho-take-psyhologiya-voyennogo-chasu-ta-yak-cze-praczyuye/

 

!!! Для психологічної підтримки українців під час війни працює безкоштовна інтернет-платформа