Запали свічку пам’яті

Щороку у четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв голодоморів.

... Історія нас горем вчить,

Щоб не забулось незабутнє.

Бо там, де пам'ять не мовчить,

Там щастям повниться майбутнє.

                                        /Наталія Погребняк/

            День пам'яті жертв голодоморів  був запроваджений Указом Президента України у 1998 році. Указом Президента № 797/2004 від 15 липня 2004 року встановлювалася назва «День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій».

            28 листопада 2006 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні», яким Голодомор визнаний геноцидом українського народу.

             Голодомор – це геноцид Українського народу, вчинений комуністичним тоталітарним режимом з наміром знищити, цілком чи частково українську національну групу. Ця кваліфікація випливає із Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року “Про запобігання злочину геноциду і покарання за нього”. 

Станом на сьогодні, крім України та Естонії, Голодомор в Україні 1932–1933 років геноцидом визнали Сполучені Штати Америки, Канада, Австралія, Латвія, Литва, Польща, Угорщина, Грузія, Португалія, Еквадор, Колумбія, Мексика, Парагвай, Перу, а також держава Ватикан.

На думку деяких дослідників, Голодомор — єдина подія XX століття, яку можна порівняти з двома іншими — найбільш дослідженими — випадками геноциду: геноцидом вірмен та Голокостом.

Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) у пунктах 10-11 резолюції 1723 «Вшанування пам'яті жертв Великого Голоду (Голодомору) на території колишнього СРСР» від 28 квітня 2010 року визнала Голодомор «злочином Радянського режиму проти власного народу» та злочином проти людяності.

Способом реалізації геноциду став штучний масовий голод, організований керівництвом комуністичної партії Радянського Союзу та Радянської України. Голодомор спричинив загибель мільйонів українців. Радянська влада злочинно замовчувала факт голоду як в Україні, так і за кордоном. 

На сьогодні в Україні на юридичному та законодавчому рівні статус «Голодомор» має лише геноцид 1932—1933 рр. Події 1921—1923 рр. та 1946—1947 рр. кваліфікуються як масовий голод.

Цього року виповнюється 100 років від часу першого масового голоду в Україні 1921–1923 років та 75 років від масового голоду 1946–1947 років. Їх жертвами стали сотні тисяч українців.

Моральний обов’язок держави та суспільства перед минулими та наступними поколіннями – вшановувати пам’ять жертв трагедії.

        Традицію запалювати свічки у вікнах своїх будинків, так звану акцію «Свічка у вікні», у 2003 році запропонував дослідник Голодомору Джеймс Мейс: «Навіть сім десятиліть опісля свічка, що мерехтить у вікні, видається мені гідною відповіддю».

Ми існуємо і пам’ятаємо!

...Ніде нехай такого більш не буде!

Хай день новий життя несе нове.

Вклонімось низько сонцю й хлібу, люди!

В достатку Україна хай живе!

                     /Наталія Погребняк/

До акції «Запали свічку пам’яті» долучилися працівники та здобувачі освіти Жмеринського вищого професійного училища.

Засідання творчої групи №3 обласного методоб'єднання практичних психологів та соціальних педагогів ЗП(ПТ)О Вінницької області

25 листопада 2021 року на онлайн-платформі Google Meet в режимі відеоконференції відбулося друге засідання творчої групи №3 обласного методоб’єднання практичних психологів та соціальних педагогів ЗП(ПТ)О Вінницької області за темою "Формування життєвих компетентностей у здобувачів освіти ЗП(ПТ)О".

Учасники онлайн-зустрічі розглянули домінантне поняття сучасного освітнього процесу - «життєву компетентність», обговорили питання формування ключових компетенцій особистості та розвитку життєвих навичок у здобувачів освіти.

Методист психологічної служби НМЦ ПТО у Вінницькій області Лілія Короленко долучилася до обговорення теми засідання та наголосила на актуальності проблеми, адже формування ключових компетенцій та розвиток життєвих навичок у здобувачів освіти є необхідною умовою створення безпечного освітнього простору.

 День Гідності та Свободи

День Гідності та Свободи - свято, яке заснували в 2014 році за указом президента України Петра Порошенка. Його прийнято відзначати щорічно 21 листопада. Встановлено його на честь Помаранчевої революції 2004 року і Революції Гідності 2013 року.

Сьогодні ми вшановуємо Героїв Небесної Сотні та всіх українських воїнів, які беруть участь у війні на сході держави, усіх тих, хто власним життям, своєю жертовністю демонструють щире прагнення українців жити у вільній, демократичній і суверенній державі. Усі вони залишаються в пам’яті народу назавжди, стають гордістю й прикладом для майбутніх поколінь.

Нехай буде мирне небо над українською землею, добробут й родинна злагода у домівках, не згасає віра в щасливе майбутнє Української держави.

Історія свята

Дивись тут: https://www.unian.ua/lite/holidays/den-gidnosti-ta-svobodi-2020-svyato-21-listopada-v-ukrajini-11227031.html

Україна - територія гідності і свободи. Вона довела це подіями, які розгорталися на Майдані в 2004 і 2013 роках. Це було важке випробування для нашої країни, але українці довели свою любов до країни, честь і мужність. 

Україною потрібно пишатися і просто неможливо не любити! Єдність і свобода роблять нас гідними дітьми нашої країни. Давайте зберігати і оберігати цей скарб! А наша сильна і демократична Україна буде берегти і захищати нас. 

З Днем Гідності та Свободи!

 

Вірші про Революцію Гідності

Автор: Лілія Костишин

 

Сльоза, мов куля, пропекла граніт.

У серці мами закровила рана.

Її синочку буде двадцять літ

На віки вічні в пам’яті Майдану.

 

Назавжди буде юних двадцять літ…

Болітиме довіку в мами серце.

Тоді її синочок з дому втік.

Якби знаття, що вже не повернеться.

 

Лиш телефоном гаряче сказав:

«А як інакше, коли гинуть люди?

У вічі як дивитимусь синам?»

Якби ж знаття, що тих синів не буде…

 

Він ангелом здійнявся до небес,

Крилата сотня прийняла героя.

В рамена мамі вріс жалобний хрест,

А замість серця б’ється згусток болю.

***

Золотоверха совість України —

Михайлівський славетний монастир

Не став перед катами на коліна,

Синів у древніх стінах прихистив.

 

Забили дзвони. Вперше голосили

За вісім незапам’ятних століть:

Виходьте, люди! Гине Україна!

Покиньте все і на Майдан спішіть!

 

І потягнулись річища народу,

Зійшлися сотні, тисячі киян —

Й орда новітня відступила сходу,

Бо нація повстала з-під ярма.

 

А потім попід мурами товстими

Лежали закривавлені тіла.

Гірка жалоба у дворі святині

Із кожної щілинки проросла.

 

Крізь стогони поранених молитва

Возносилась до неба зі слізьми.

І вкотре молоді семінаристи,

Мов ангели схилялись над людьми.

 

У келії маленькій на колінах

Старий монах вичитував Псалтир.

Втирав сльозу стражденній Україні

Золотоверхий древній монастир.

 

Бо і вона з пораненням у душу

Стояла у притворі, як свіча,

Оплакуючи молодих і мужніх,

Закутавшись в незміряну печаль.

 

А нині на високих древніх банях,

Де сонечко міниться у хрестах,

Небесна Сотня в лицарськім убранні

Небесну зброю чистить на вітрах.

 Акція

 «Планета толерантності» 

В Жмеринському вищому професійному училищі до Міжнародного дня толерантності пройшла акція «Планета толерантності», організована психологічною службою училища. До акції доєдналися майстри в/н, класні керівники  та здобувачі освіти груп № 3,10, 12, 5, 17, 14, 18, 16, 6, 11.

Міжнародний день толерантності

Міжнародний день терпимості (толерантності) був оголошений ЮНЕСКО в листопаді 1995 року з нагоди 50-річного ювілею цієї організації і відзначається щорічно 16 листопада.

16 листопада 1995 року держави-члени ЮНЕСКО ухвалили Декларацію принципів терпимості.

У Декларації йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри.

Ця Декларація розвиває принципи, які були сформульовані ще у 1948 році у Загальній декларації прав людини.

Як заявлено в Декларації принципів терпимості, «терпимість – це те, що робить можливим досягнення миру та веде від культури війни до культури миру».

В 1996 році Генеральна Асамблея запропонувала державам-членам щорічно 16 листопада відзначати Міжнародний день толерантності, приурочивши до нього відповідні заходи, орієнтовані як на навчальні заклади, так і на широку громадськість. Тепер відзначається щорічно відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/51/95.

У цей Міжнародний день терпимості давайте підтвердимо ідею про те, що різноманіття, втілене в думках, віруваннях і діях, є цінним даром, а не загрозою, і будемо прагнути до створення більш терпимих громад, в житті яких вкорениться цей основоположний ідеал.

Вислови видатних людей про толерантність

 

Не можна зіграти «Гімну Свободи» на інструменті насильства.

/Станіслав Єжи Лєц, польський поет і філософ/

 

Толерантність — це мистецтво жити з іншими людьми та з іншими ідеями.

/ Кофі Аннан, Генеральний секретар ООН (1997-2006),

лауреат Нобелівської премії миру/

 

Дійсна ознака, за якою можна впізнати справжнього мудреця, – терпимість.

/Генрік Ібсен, норвезький драматург/

 

Якщо ти байдужий до страждань інших, ти не заслуговуєш на звання людини.

 (Сааді, перський поет)

 

Привчи свій розум до сумніву, а серце до терпимості!

/Георг Ліхтенберг, німецький учений і публіцист/

 

Трьох речей треба уникати у житті: ненависті, заздрості, презирства.

 /Східна мудрість/

 

Я віддаю перевагу тим народам, які є сумою „Я”, аніж представникам тих народів, які є часткою „Ми”.

 /Станіслав Єжи Лєц, польський поет і філософ/

 

Толерантність - це здатність і прагнення до діалогу. Ніколи не конфліктують два патріотизми. У бою завше на одному боці любов до вітчизни, а з іншого – ненависть до чужого народу”.

/Станіслав Єжи Лєц, польський поет і філософ/

Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам першим люблю”.

/Григорій Сковорода, український філософ, поет, педагог/

 

Людство бачиться древом: у кожної гілки своя пташка, у кожної пташки своя мова. А разом – древо. А спільно – хор.

/Дмитро Чередниченко український письменник, поет, педагог/

 

 Національний вебінар

«Як правильно розмовляти з дітьми про насильство. Роль педагога»

 

З нагоди Європейського дня захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства в рамках проекту «Боротьба з насильством щодо дітей в Україні», 15 листопада 2021 року відбувся національний вебінар "Як правильно розмовляти з дітьми про насильство. Роль педагога", який провели  Рада Європи спільно з ГО "Ла Страда-Україна" .

Актуальність проблеми полягає у тому, що кожна п’ята дитина в Україні потерпає від сексуального насильства.  90% потерпілих замовчують цей факт, не звертаючись до поліції. Через страх, сором, стереотипи, недовіру, брак знань, про те, що таке сексуальне насильство та до кого звернутися за допомогою, діти живуть під впливом гликобої психологічної травми так і не довіривши нікому своєї таємниці.

Учасники вебінару отримали відповіді на питання:

• Як зрозуміти, що дитина зазнала насильства?
• Індикатори насильства та особливості побудови взаємодії з дитиною, яка пережила насильство.
• Насильство, яке варто помічати: ресурси допомоги.
• Алгоритм дій вчителя/вчительки, у випадку сексуального насильства щодо дитини.

Спікери вебінару:

 Наталя Пашко - психологиня, травмопедагогиня.

Альона Кривуляк - директорка департаменту Національних гарячих ліній ГО "Ла Страда-Україна".

Трансляція вебінару відбулася  на платформі Zoom.

Участь у вебінарі взяли практичні психологи та соціальні педагоги ЗП(ПТ)О Вінницької області під керівництвом методиста психологічної служби НМЦ ПТО у Вінницькій області Короленко Лілії Святославівни.